Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Народився в сім’ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли “козачком” до двору поміщика Енгельгарда П., з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім – до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали “у науку” до художника Ширяєва В. У 1838 році за пiдтримки Брюллова К., Жуковського В., Венеціанова О., Вєльгорського М., Гребінки Є., Сошенка І. та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду древніх актів. У лютому 1847 року Шевченка Т. затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Шевченка Т. заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов’язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій “Кобзар”, у 1845 році – героїчно-романтична поема “Гайдамаки”. В 1843-45 роках він написав цикл поезій “Три літа” (центральним твором якого є “Сон”), поему “Кавказ”, послання “І мертвим і живим…”, поезії “Чигирине, Чигирине”, “Великий льох”, “Стоїть в селі Суботові” та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув’язнення писав вірші, які згодом об’єднав у цикл “В казематі”. У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті “Музикант”, “Художник”, “Нещасний”, “Капітанша”, “Близнята”. Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість “Прогулянка з задоволенням і не без моралі” (1856-1858) та щоденникові записи “Журнал”. В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі “Основа” та альманасі “Хата”.

Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім’я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім’ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім’я видатного сина українського народу – Тараса Шевченка.

Прижиттєві окремі видання:

«Кобзар» (1840): Перше, найскромніше видання, що вийшло друком у Петербурзі і містило лише вісім творів: «Думи мої думи, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».  Вартість книжки була досить висока – 1 крб. сріблом, що не завадило їй швидко розійтися, тираж розкупили
за два тижні. Офорт до книжки, виконаний художником, другом поета, В. Штернбергом, що зобразив кобзаря з поводарем, зумів образно передати назву книжки «Кобзар» та і Шевченка після виходу збірки стали величати Кобзарем. «Кобзар» був видрукований у приватній друкарні Є. Фішера коштом П. Мартоса. Перші 100 примірників тиражу мали 115 сторінок і вони були поширені серед друзів і знайомих. Приблизно можемо встановити його тиражність ‒ не більше 1000 примірників, бо саме стільки відбитків могла витримати офортна дошка, з якої робилася перша ілюстрація до поезій Шевченка за малюнком Штенберга.

«Гайдамаки» (1841): Тираж продавався повільно, тож 1843 р. книговидавець Іван Лисенко викупив 800 примірників разом з правом на передрук «Кобзаря» 1840 р. Так у 1844 р. вийшов «Чигиринський Кобзар та Гайдамаки», де до перевидання «Кобзаря» було приплетене видання «Гайдамаки» 1841 ‎року.

«Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (1844): Друге прижиттєве видання “Кобзаря”, яке складалося з віршів першого «Кобзаря» та поеми «Гайдамаки». Видання було прикрашене офортом Василя Штернберга.

«Тризна» (1844): Один з небагатьох поетичних творів Т. Г. Шевченка, написаний російською мовою. Поему Шевченко присвятив жінці, що займала особливе місце в його серці – Варварі Репніній.

“Новые стихотворения Пушкина и Шавченки” (1859) Лейпциг: Вольфганг Гергард. Одне з небагатьох прижиттєвих видань Тараса Григоровича Шевченка, видане нелегально за кордоном. До збірки увійшли твори, заборонені цензурою для публікації в Росії. Надруковано було збірку не в Лейпцигу, а Наумбургу. На титульному аркуші та обкладинці було допущено помилку у написанні прізвища Т.Г. Шевченка – «Шавченко». Також до збірки увійшли вірші нібито О.С. Пушкіна, які насправді Пушкіну не належали («Молитва» та «Цаплі» Є.А. Баратинського). Видання було заборонено до ввезення до Російської імперії.

У 1936 р. у Харкові було фототипією випущено факсиміле збірника «з примірника, що зберігається в Народному Комісаріаті Освіта УРСР». А 1959 року факсиміле збірки було випущено у м. Вінніпег (Канада).

«Кобзар» (1860): Третє, повне видання «Кобзаря», видане в друкарні Пантелеймона Олександровича Куліша на кошти (1100 карбованців) українського цукрозаводчика Платона Федоровича Симиренка. Воно включало 17 поетичних творів автора і вийшло тиражем 6500 примірників, де 250 з них були нецензуровані. Шевченко вклеював заборонені і відкинуті цензурою рядки віршів, які надрукували на маленьких шматочках паперу. Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Шевченка Т. Г. на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель. У друкарні Куліша П. цього ж 1860 року видано кілька окремих творів з «Кобзаря»: «Тарасова ніч», «Наймичка» (1857), «Тополя», «Псалми Давидові» (1860).

«Буквар Южноруський» (1861): Остання прижиттєва книга Шевченка, книга укладена Шевченком для недільних шкіл і видана його коштом 1861 року, тиражем – 10 000 примірників.

Прижиттєві публікації:

Альманах «Ластівка» (1841): українське періодичне видання під редакцією Гребінки Є. У нього увійшли «На вічну пам’ять Котляревському», «Причинна», уривок з поеми «Гайдамаки», «Тече вода в синє море», та «Вітре буйний».

«Маяк» — журнал, що виходив у Санкт-Петербурзі в 1840—1845 рр. Надруковано поема «Безталанный»(1844, № 4), уривок з драми «Никита Гайдай»(1842, № 5).одночасно з першою публікацією поет готує окрему книжку «Тризна», яка вийшла у СанктПетербурзі 1844 року.

«Хата» — український літературно-художній альманах. Виданий 25 лютого 1860 в Петербурзі й додрукований 11 травня цього ж року під редакцією П. Куліша. В альманасі надруковано декілька віршів Т. Шевченка.

«Основа» – український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал та науково-літературний щомісячник , що виходив із січня 1861 року по жовтень 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою, частина українською. Розділ «Кобзар» у всіх двадцяти випусках 1861—1862 рр. «Основи» за редакцією Василя Білозерського вперше умістив 70 раніше не друкованих творів Тараса Шевченка.